А обабоки - крона.
Посередині - вічний слід
Від колиски до скону.
Ці слова належать Василеві Стусові.Його поезія - то сама правда в її істотних і трагічних ознаках,живий нерв України, її безталанна доля.Щедро обдарований,чесний і наполегливий, він міг би стати не лише великим поетом,а й глибоким літературознавцем,але його виключили з аспірантури,бо разом з критиком І.Дзюбою 4 жовтня 1966 року в кінотеатрі "Україна" після перегляду кінофільму "Тіні забутих предків" Стус звернувся до громадськості з протестом проти арештів творчої та наукової інтелігенції України.
В бібліотеці влаштовано книжкову виставку де користувачі бібліотеки мали змогу ознайомитись із книгами Василя Стуса.
